Меблеве мистецтво тривалий час розвивається під впливом європейських, головним чином голландських зразків. Ренесансному стилю не швидко вдалося витіснити готичні форми. Чисто ренесансний стиль складається в період правління королеви Єлизавети (1558-1603), але найбільш досконалими витворами столярного мистецтва в цей час були тонко вироблені дерев'яні панелі, якими обшивали стіни покоїв у замках англійських феодалів. Меблі, зроблені з дуба, поки ще громіздкі.

Наступний період англійського Відродження охоплює майже все XVII ст. У меблевих формах спочатку відчувається вплив італійських майстрів, пізніше при англійському дворі працюють французькі та голландські майстри. Столи, стільці і крісла мають точені, а пізніше гнуті ніжки. Поверхні шаф і скринь оздоблюють різьбленими фільонками з неспокійними по ритму орнаментальними композиціями. Незамінним предметом кожного англійського будинку був стіл з полами, що опускаються, і розсувними ніжками. Меблі виготовляють вже не тільки з дуба, але з горіха і різних екзотичних порід дерева. Для меблів англійського Відродження (1603-1688) характерні точені, рідше гнуті ніжки.

Англія. XVII століття
В Англії барочний стиль складається до 60-х років XVII ст. Для перехідного періоду від пізнього Відродження до бароко були характерні прямі точені ніжки, з'єднані внизу плавно вигнутими проніжками, гнуті ніжки, оздоблення різьбленими фільонками з енергійним неспокійним по ритму орнаментом. Спинки стільців, крісел та диванів часто обплетені очеретом, що надає їм більшу легкість. У цей період з'являється глибоке крісло з м'якою спинкою, сидінням і підлокітниками, яке майже без змін збереглося до наших днів. Мистецтво меблів цього періоду пов'язане з іменами великого англійського архітектора Крістофера Рена і різьбяра по каменю і дереву Гріплінга Гіббонса.

Розквіт англійського бароко збігається з правлінням королеви Анни (1702-1714), і тому його часто називають стиль королеви Анни. Меблі цього періоду відрізняються простотою, м'якістю ліній, чистотою форм і ясністю побудови. Широко застосовують чорну і червону лакову техніку в китайському характері, орнаментальну інкрустацію, вигнуту ніжку-кабріоль. Характерні типи меблів - кабінет з нижньою частиною, вирішеною у вигляді столу; туалетний стіл з стоячим на ньому дзеркалом.

В кінці періоду (1714-1727) під впливом Китаю розвиваються форми меблів з бамбука (стиль ЧЕМБЕРІ).

Англія. Перша половина XVIII століття
До початку XVIII ст. англійські меблі набувають самобутній характер і починають впливати на меблеве мистецтво інших країн. Розвиток меблів в Англії на початку XVIII ст. пов'язаний з ім'ям Томаса Чиппендейла (1718-1779), який створив безліч різноманітних меблів. Особливо популярним його ім'я стало після виходу (1754) його книги Директор (The Gentleman and Cabinetmaker's Director), в яку було включено 160 гравірованих листів-проектів меблів. Збірник Чиппендейла видавався тричі як у самій Англії, так і в інших країнах.

Велику популярність Чиппендейл придбав і як практик, очолюючи майстерню, що виготовляла меблі. Меблева майстерня займалася не тільки виробництвом окремих меблевих виробів, але і рішенням інтер'єру в цілому. Наприклад, в маєтку Ностел-Прайор (один з маєтків, обладнаний майстернею Чиппендейла) все, аж до дверних молотків, робилося за проектом і під наглядом фірми. Сам Чиппендейл брав безпосередню участь у роботі, а також укладав підряди з майстрами тих спеціальностей, яких не було в його фірмі (годинник, гардинне полотно, дзеркала і т. д.). Фірма Чиппендейла проіснувала понад півстоліття.

Меблі Чиппендейла мають низку характерних рис, що відрізняють їх від французьких меблів стилю рококо. У Англії особливо сильним було захоплення китайським мистецтвом, що виявилося в рішенні ніжок меблів, що мають вигнуту форму з широкою лобовою частиною, внизу з орлиними кігтями, що стискають кулю. Іноді орлині кігті замінюються левовою лапою або просто напливом. Лобова частина прикрашається різьбленням, часто віялоподібною раковиною.

Відмінна особливість англійських меблів цього періоду - відсутність золочення й застосування червоного дерева при виготовленні меблів. Поява червоного дерева пов'язана з англійською колоніальною торгівлею. У Англії вперше в 1720 р. було введено червоне дерево в меблеве виробництво. Завдяки своєму кольору, глибині тону, багатству текстури воно швидко завоювало популярність у всіх державах Європи.

В Англії по-своєму вирішувалися двох'ярусні шафи, зроблені з горіха, з переважанням строгих і раціональних форм, з фільонками, оточеними профілями. Англійським меблевикам належить також заслуга розробки складаного столу з полами, що опускаються, і розсувними точеними витими ніжками.

Різноманітні меблі для сидіння. Ніжки прямі або злегка зігнуті, оздоблені різьбленням. Центральні вертикальні планки спинок мають силует скрипки або високої стрункої вази, пізніше спинки роблять наскрізними. Крісла відрізняються максимальним комфортом, особливо так звані крилаті крісла з підлокітниками, що високо піднімаються.

Великі засклені книжкові шафи з фасонним паянням стекол у вигляді ромбовидної сітки. Ліжка зазвичай з балдахінами у вигляді китайської пагоди. Різноманітні письмові столи і високі підлогові годинники, які стають майже обов'язковою приналежністю англійського інтер'єра.

Своєрідність англійських меблів XVIII ст., найхарактернішим майстром яких був Чиппендейл, багато в чому зобов'язана тісному зв'язку майстрів-меблевиків з архітекторами, який особливо посилився у другій половині XVIII ст. Це явище сприяло єдиному рішенню інтер'єру і меблів, а також наклало свою печатку на рішення власне меблевих виробів з точки зору більшого розуміння пропорційних співвідношень, характеру відбору декоративних елементів. Елементи готики, китайського мистецтва, французького рокайля носять більш стриманий характер, більш прості і ясні. Введення орнаментальних мотивів рокайля не порушує симетрії виробів, а готика добре уживається поруч із класичним ладом пропорцій.