Життя гарне, якщо жити не поспішаючи! Стародавні вміли жити красиво. Ось, наприклад, стародавні римляни. Серед інших ноу-хау, запозичених ними у завойованих греків (боги, філософія, музика, театр, архітектура), була і мила звичка бенкетувати лежачи.

Власне, це навіть не грецьке, а більш стародавніший - єгипетський - винахід. Єгиптяни тільки іноді приймали їжу, сидячи на маленьких стільчиках: при цьому для кожного подавався легкий столик. В основному ж, вони їли лежачи на клині (так називалося їх ложе), який представляв собою каркас з узголів'ям і зігнутими ніжками. Узголів'я прикрашалося інкрустацією із слонячої кістки, черепахового панцира, рогу, скла. Грецькі ліжка були вищі і комфортніше. Саме греки придумали високі подушки під голову (на відміну від єгиптян, які віддавали перевагу піднесенню для ніг). Римляни ж не внесли в дизайн ліжок майже нічого нового. Точені ніжки римського ложа, як і ніжки грецького, часто мали вигляд лап тварин. Напівкруглі узголів'я вінчалися бронзовими головами левів або коней. Перенесені на римський грунт грецькі дерев'яні ліжка (з однією спинкою в узголів'ї) були доповнені подовжньою спинкою, як у сучасної софи. На каркас римляни натягували ремінне переплетення, зверху клали спочатку матраци, набиті шерстю, потім матраци з гусячим пером і пухом. Хіба що прикрашати спальні місця стали багатше.

Взагалі, римляни зробили свої житла більш помітними. Недарма римська імперія славилася своїм розмахом: римляни уміли жити на широку ногу. Римський, або патриціанський, стиль представляв собою сплав грецької гармонії з експресивністю і яскравою кольоровою гамою, характерними вже скоріше для етрусків, ніж для єгиптян. Обробку і оздоблення міського житла (Домус) визначало прагнення до розкоші і більших масштабів. Центральною і головною частиною римських будинків вважався зал-атріум. У ньому розташовувалося сімейне вогнище, але освітлення найчастіше було верхнім. Навколо атріуму будувалися інші кімнати: спальні (кубікули), зимові та літні столові (триклінії), кабінет господаря (таблінум) з бібліотекою. У будинку була лазня (терма) з басейнами, гарячою і холодною водою ... До речі, водопровід прийшов до нас з Давнього Риму. Підлоги кімнат мостилися плиткою з кераміки і мармуру і прикрашалися кольоровою мозаїкою. Як і в Греції, любовно оброблений внутрішній дворик (перистиль) був гордістю римських господарів.

Якщо в Давньому Єгипті улюбленим сюжетом рельєфів і розписів було плавання по Нілу, то в Стародавній Греції культивувалася тема тварин і рослин. Римляни перейняли традиційні грецькі пальмети, меандри, листя аканта та лавра, доповнивши все це специфічними лавровими вінками; в архітектурних деталях особливо популярними стали лотос і папірус. Часто зображалися орли, а також амури і психеї, що граються. Розписувалися стіни зазвичай в контрастних поєднаннях червоного або білого з чорним. Грецькі колони римляни зробили значно багатшими, доповнивши їх декорованим композитним ордером, що поєднував елементи коринфського та іонічного.

Меблі виготовлялася з різних порід дерева. Узголів'я ліжок (лож) багато прикрашалися візерунковими накладками з бронзи, слонової кістки або срібла. Крім ложа в спальнях стояли маленькі дерев'яні або бронзові столики на трьох ніжках для світильників. Обідні столи були низькими, мармуровими і зазвичай чотирикутними. З трьох боків їх оточували лавки з точеного дерева, прикрашеного слоновою кісткою, золотом або сріблом. На кожній лавці лежали різноманітні подушки і м'які шкури. На одну лаву могли прилягти три людини одночасно. Зазвичай з лавок дивилися концерт підневільної давньоримської самодіяльності.

Дуже популярним предметом в римському будинку були столики з лимонного дерева на одній ніжці, зробленої, наприклад, зі слонової кістки, - щось на зразок сучасного круглого журнального столика. Саме в Стародавньому Римі прижилися шафи - платтяні і посудні (у греків їх призначення виконували скрині).

Крім основних меблевих споруд, незамінних в побуті, римляни любили обставляти свої будинки більш-менш функціональними дрібничками. Бронзові триніжки і курильниці для пахощів, канделябри, дверні ручки-кільця у вигляді Горгони Медузи, посудини для кип'ятіння води на трьох ніжках у вигляді птахів, звіриних лап, вази з напівкоштовних каменів - все це багате начиння доповнювало інтер'єр заможних римських будинків.

Римляни залишили свій слід в історії світової культури, у тому числі і в історії меблевого дизайну. Як не дивно, сплеск римського впливу доводиться не на епоху розвитку Візантії, що прямо успадкувала традиції Стародавнього Риму, а на Францію епохи Наполеона. Стиль ампір (від фр. Empire - імперія) зародився тут після буржуазної революції в результаті повального захоплення старовиною, яке було багато в чому викликане новим громадським порядком у противагу старому королівському режиму. У 1801 році архітектори Ш. Персьє і П.-Ф.Фонтен, чиї творіння вважалися "останнім словом витонченості і проявом доброго смаку володаря", видали (і в 1812 році перевидали) збірники своїх проектів обстановки жител. З тих пір французька знать стала влаштовувати свої житла на греко-римський лад.

Стиль ампір відрізнявся від передуючого йому стилю Людовика XVI тим, що він переніс безпосередньо на меблі античні, і особливо римські, архітектурні форми: колони, пілястри, консолі, карнизи і фризи. Все це стало використовуватися ... для поділу передніх сторін шаф і комодів.

Опорні частини столів, крісел, стільців, диванів почали виготовляти у вигляді античних герм, сфінксів, грифонів і левових лап. Такі меблі виглядали масивно, контури їх були прямокутні, замкнуті. Іноді вся передня частина комода робилася з однієї дошки, розпиляної по лінії скриньок, внаслідок чого зберігався загальний малюнок і розташування струменів і шарів дерева. Тому особливого значення набула сама фактура матеріалу, прихована в попередніх стилях за масою різьблених прикрас. Найбільшою популярністю користувалося темне червоне дерево. Його гладку поверхню прикрашали бронзою, золоченою через вогонь, із строго симетричними узорами. Лише окремі деталі покривали різьбленням. Ніжки часто виготовляли у формі лап тварин. Іноді абсолютно несподівано з цих лап "виростали" фігури лебедів, левів або сфінксів. Косяками шаф і комодів служили античні колони з бронзовими позолоченими базою і капітеллю або окремі фігури крилатих Нік. Передні ніжки крісел часто кріпилися прямо до підлокітників, якщо ж вони закінчувалися близько сидіння, то підлокітники підтримували різьблені леви, грифони, лебеді або колони, або масивні завитки. Крісла, як і взагалі всі меблі для сидіння, були жорсткими.

Якщо класицизм, що вільно виник, в своїх ідеалах орієнтувався на демократичні Афіни і грецьку старовину, то французьким художникам було суворо наказано брати за основу форми римського мистецтва. Може бути, тому що Наполеон хотів зробити Францію такою ж могутньою імперією, як імперія Стародавнього Риму ...